Районний методичний кабінет

відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Решетилівської РДА
Головна » 2015 » Квітень » 6 » « Я воскрес, щоб із вами жити під шаленством весняних злив»
13:14
« Я воскрес, щоб із вами жити під шаленством весняних злив»

«Люди – прекрасні, земля – мов казка, кращого сонця ніде нема», - так писав про свою малу батьківщину відомий поет , « витязь молодої української поезії» Василь Симоненко. Доля дарувала йому такий короткий життєвий шлях-лише 28 повних років…

З нагоди 80 – річчя від дня народження поета методичним кабінетом відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Решетилівської райдержадміністрації була організована екскурсійна поїздка до Бієвецького музею – садиби В. А. Симоненка та школи в с. Тарандинці, де навчався митець.

Учителі української мови та літератури району мали чудову можливість доторкнутися душею до святинь історичної батьківщини поета, «ступити в Симоненкові сліди».

Музей розташований у Тарандинцівській ЗОШ І – ІІІ ст.ім.В.Симоненка, вразив своїми багатими і змістовними експозиціями , формою подачі матеріалу, естетичним оформленням. « У мене була лиш мати, та був іще сивий дід», «Школа – колиска майбутнього генія», « Натхнення і талант – і все готово, слова самі піснями забринять», « Наші думи хай додумають онуки» - це далеко не повний перелік експозицій музею, з яких постає феномен творчості В. Симоненка. Особисті речі митця, документи про освіту, фото із сімейних та шкільних альбомів створювали ефект присутності поета. Особливу увагу привертали шкільна парта із чорнильницею-невиливайкою, якою користувався школяр Василь та карта – схема Симоненкової дороги від рідного села Біївці до школи в Тарандинцях . Світлини з мамою Ганною Федорівною, дружиною, сином Олесем, рядки з його віршів, листів відкривають вразливу й ніжну душу сина, чоловіка, батька, поета- патріота, поета-борця.

Далі дорога пролягла до рідного поетового села Біївці, що за 9 кілометрів від Тарандинців ( нелегким це був шлях для учня). Невеличка сільська хата – мазанка зустріла гостей відчиненими дверима і запахом свіжого сіна. І пригадалися рядки Н. Баклай:

...А у хаті – портрет у рамі,
Домоткане рядно на лаві,
Був хазяїн колись … Нема…
Перебігла дорогу зима.

Музей-садибу дбайливо доглядають земляки (здається, що тільки їм це і потрібно). Тут зібрано нехитре хатнє начиння : вишиті рушники, на жердці – селянський одяг, у миснику – глиняний посуд. До ювілейної дати на батьківській хаті В. Симоненка поновлено меморіальну дошку.

На знак пошани та вдячності великому патріоту, витязю української поезії і моральному авторитету нації були покладені квіти до меморіальної дошки Тарандинцівської школи та до пам’ятника Василю Симоненку в с.Біївці.

Вітер часу не остудив поетових творів. Вогнем любові до життя, до землі, до людей зоріють вони і сьогодні, і так актуально звучать:

Україно! Ти – моя молитва,

Ти моя розпука вікова…

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права. (26.ХІІ.1961)

Народ мій є! народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників-заброд! (24.ХІІ.1962)

На зворотній дорозі екскурсанти прилучились до духовного- відвідали Мгарський Спасо-Преображенський монастир.

Не зважаючи на дощову погоду, поїздка була вдалою, цікавою і комфортною. За що дякуємо райкому профспілки працівників освіти та дирекції ПП Поляруш з надання послуг перевезень пасажирів.

І.Непийпа,
учитель Глибокобалківської ЗОШ І-ІІ ст.

Переглядів: 262 | Додав: sansanych | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Код *:
Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 143
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Вхід
Пошук
Архів новин
Друзі сайту